Іван Сивий – худорлявий, але міцний чоловік з кучмою білого волосся. Проходив строкову службу у спецназі Придністров’я, де тоді вже вирувала війна. До Майдану працював на військовому заводі у Росії. Та щойно почув про революцію, звільнився й поспішив до Києва.

На Майдані прославився тим, що в одного офіцера МВС, якого зумів витягнути зі щільного строю беркутівців, відібрав шолом та щит, в іншого – ремінь, кийок, газовий балончик та наручники.

У березні 2014-го Іван пішов добровольцем до батальйону ім. С.Кульчицького. За кілька місяців перевівся до батальйону «Шахтарськ», де почувався вільніше. Згодом деякий час воював разом з добровольцями «Чорної сотні» та «Правого сектора», а потім підписав контракт зі Збройними силами.

Два роки Сивий входив до розрахунку «саушки», тобто самохідної артилерійської установки. Не раз потрапляв у засідки та під обстріли, але завжди залишався неушкодженим. Бронежилет ніколи не одягав, вважаючи, що він заважає рухатися у бою.

У той час на Сивого в Києві чекала жінка, з якою він познайомився на Майдані і яка згодом багато зробила для того, щоб він вцілів у полоні…

– Моя Юля має кілька квиткових магазинів у Києві, – з явним задоволенням розповідає Сивий. – І коли я пішов служити на контракт, то часто казав, що ми з нею обоє працюємо з гвоздиками, тільки у неї так називаються квіти, а у мене – самохідні установки.

Врешті-решт киянка поставила Сивому умову: або війна, або я. Він обрав війну. Свої 40 років чоловік відзначав під Іловайськом, 41 – у Станиці Луганській, 42 – у Мар’їнці, 43 – у Красногорівці, і лише 44 – вдома, на Західній Україні.

Перша дружина весь час дорікала йому: «Дурний ти, Йване! Всі люди від війни тікають, а ти, навпаки, туди преш!» Тепер вона в Італії на заробітках. Іван теж останні пів року утеплював фасади будинків у Словаччині. Та приїхавши на Різдво додому, Сивий навмисне затримався на місяць, щоб взяти участь у військових зборах. А коли дізнався, що збори перенесли, розсердився, що змарнував стільки часу.

admin
sirlexa@gmail.com

Добавить комментарий