На початку 2020-го у я писав, що значні економічні досягнення України за попередні дванадцять місяців були недооцінені та заслуговували набагато більшого визнання. А у 2020 році, українській владі потрібно більше працювати над очищенням системи правоохоронних органів, вдосконаленням державного управління та відкритті нових ринків.

Тоді ж експрем’єр-міністр Олексій Гончарук оголосив, що мета 2020-го – зростання ВВП України на 5%, а також щорічний приріст до 7% у наступні роки. Це було розсудливо – загальний настрій у країні був у цілому оптимістичний.

Але на жаль, нічого з цього всого не відбулося.

У 2020 році ВВП України впав приблизно на 5%. Основна причина – пандемія COVID-19, яка змусила український уряд згорнути більшу частину економіки у другому кварталі.

Інша ключова причина такого різкого економічного спаду – рішення президента Володимира Зеленського звільнити реформаторський уряд Гончарука у березні 2020 року. Але на цьому президент не зупинився і продовжив усувати з керівних посад всіх реформаторів, що залишились, не вдаючись до нових реформаторських ініціатив. Наразі оновлений Кабінет міністрів Зеленського зараз нагадує групу випадкових управлінців, які можуть бути замінені в будь-який момент.

Що очікувати від 2021-го

У 2021 році можна обгрунтовано очікувати, що економіка України зросте приблизно на 5%. Але логічно, що це буде лише відновлення на ту суму, на яку економіка скоротилась минулого року. Причини полягають не тільки в локдауні. Україна непогано впоралась під час кризи коронавірусу, порівняно з іншими країнами. Так сталося зовсім не через економічну політику уряду.

Ключова причина відносно стійких економічних показників України у 2020 році – макроекономічний розвиток країни, який був кращим, ніж очікували. Під кінець 2020-го, міжнародні валютні резерви країни зросли до найвищого показника з 2011 року (перед тим, як експрезидент Віктор Янукович почав грабувати країну) — $28,5 млрд.

Такого показника вдалося досягнути завдяки тому, що Україна отримала несподівано вигідні результати від зовнішньої торгівлі. У 2020 році суттєво покращилися умви торгівлі для України, бо зросли ціни на первинний експорт: сільськогосподарські товари, залізну руду та сталь, тоді як ціни на імпорт енергії впали. Це дало змогу досягти поточного позитивного сальдо, яке дорівнює 4% ВВП (тоді як зазвичай у неї дефіцит близько 3% ВВП). Але такий одноразовий ефект навряд чи повториться.

Інша причина макроекономічної стабільності України – міжнародний туризм, який у минулому році майже зупинився. Це позитивно вплинуло на економіку, оскільки українці, зазвичай, витрачають набагато більше за кордоном, ніж країна отримує від туристів, які приїжджають.

Минулого року українська влада зачиняла ресторани, готелі та бари на тривалі періоди, але ці послуги надають роботу меншій частці робочої сили в Україні, ніж в інших країнах. Якщо коротко, Україна пережила багато найпоширеніших негативних наслідків пандемії, але вплив був слабшим, ніж в інших країнах.

Роль НБУ

Найважливішою інституцією в основі економічних досягнень України протягом останніх шести років був Національний банк. Йому вдалося знизити інфляцію завдяки відповідальній грошово-кредитній політиці та закрити більше ста нечесних банків у рамках реформи банківської системи. Таким чином, регулятору вдалося стабілізувати курс гривні.

На жаль, добрі справи часто караються. Тоді як більшість іноземних економічних експертів вважають роль Нацбанку після 2014 року найбільшим досягненням усієї програми реформ в Україні, адміністрація Зеленського вирішила сприймати це як помилку. Упродовж перших місяців 2020 року, орієнтована на рентні прибутки українська еліта закликала до нижчих процентних ставок, нижчих обмінних курсів та вищої інфляції, щоб заробляти більше, а робити менше. На жаль, голос народу, чиї заробітки в доларах стагнували, був проігнорований.

Головною метою уряду Дениса Шмигаля стало зменшення незалежності Нацбанку. Це вдалося зробити шляхом відставки реформаторської команди регулятора. Але Міжнародному валютному фонду вдалося відмовити уряд повертати збанкрутілі банки попереднім власникам і переконати українську владу підтримувати сувору грошово-кредитну політику.

Питання зеленого тарифу

У 2020 році перед Україною постало складне питання «зелених тарифів». За Януковича Україна була однією з багатьох європейських країн, які запровадили високі «зелені тарифи», щоби стимулювати інвестиції у вітрову та сонячну енергію. Це допомогло залучити в країну значні прямі інвестиції.

Але у минулому році Кабмін не знав, що робити з цими високими тарифами, він задовго чекав. Це залишило державну заборгованість на рівні $1 млрд. Є багато аргументів щодо плюсів та мінусів законів України про ціни на електроенергію, але заборгованість – це завжди помилка. Ставлення уряду до цих боргів утримало іноземців від інвестування в Україну.

Щодо майбутнього

Найгіршою економічною проблемою України залишається відсутність прав власності. Це головна перешкода будь-яким інвестиціям в країни.

Судова реформа мала стати головним завданням влади у 2019 році, але з моменту звільнення Руслана Рябошапки з посади генерального прокурора в березні 2020 року, все йде у зворотному напрямку.

Упродовж другої половину 2020 року, Конституційний суд безжально зупинив роботу антикорупційних інституцій, впроваджених із 2014 року. Президент Зеленський справедливо проти цього протестував, але досі не показав, що справді може щось зробити, щоби протистояти обурливим діям Суду.

Крім усього вищепереліченого, негативно впливати на всю економіку України продовжують недоліки верховенства права. Навесні 2020 року, Верховна Рада України ухвалила довгоочікуваний законопроєкт про земельну реформу. Це відкрило шлях до ринку сільськогосподарської землі. Чи стане ця реформа ефективною без надійних прав власності? У багатьох інвесторів й досі залишаються великі сумніви.

Натомість іноземці з радістю продовжують купувати українські облігації. Цей ентузіазм відображає високу ціну, яку Україна платить через правову невизначеність.

Наразі макроекономічна стабільність України здається високою, але мало хто наважується інвестувати в українську економіку.

Без судової реформи або притоку інвестицій мало підстав очікувати будь-якого економічного росту понад доходи очікуваного відновлення після пандемії коронавірусу.

Переклад та перепублікація відбулася з дозволу Atlantic Council. Оригінал

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.

Еще по теме

admin
sirlexa@gmail.com

Добавить комментарий